Поради Яна Чихольда
З книги «Вибрані статті про книжкове оформлення»
«В основі досконалого художнього оформлення
лежить абсолютна гармонія всіх елементів.
Суть гармонії — співвідношення пропорцій»Ян Чихольд
У суцільному наборі антиквою виділення слід робити курсивом.
Рядкові літери ніколи й за жодних обставин не слід набирати врозрядку.
Прописні літери антикви необхідно набирати врозрядку завжди і за будь-яких обставин. Але розмір розрядки має становити щонайменше 1/6 кегля.
Виділяти початок розділу, набираючи лише перше слово прописною літерою і капітеллю, найкраще без відступу, який під заголовком, природно, позбавлений будь-якого сенсу.
Недостатньо виділяти основні групи тексту всередині розділу лише порожнім рядком. Перший рядок нової текстової групи має починатися без відступу, а перше слово — бути набраним прописною літерою і капітеллю. Ще краще — поставити зірочку посередині, над цим початковим рядком.
Заголовки частіше набирають не прописними, а рядковими.
Заголовки першого і другого порядку мають бути центровані. Останнього порядку — зсунуті ліворуч.
У рядку має вміщатися від 8 до 12 слів. Рядки, що містять понад 12 слів, потребують більшого інтерліньяжу.
Оформлення титульного аркуша має відповідати оформленню книги.
Важлива передумова титулу — гарний текст.
Рядки титулу не повинні виходити за межі дзеркала набору. Краще, якщо головний рядок титулу буде помітно вужчим за повну ширину набору.
Головний рядок титулу має набиратися шрифтом щонайменше на два кеглі більшим, ніж основний текст книги.
Великий білий простір між заголовком і назвою видавництва не повинен здаватися випадковим і порожнім. Тут може бути корисною гарна видавнича марка.
Сторінку з вихідними даними краще розмістити наприкінці книги.
Титул має набиратися точно такою самою гарнітурою, що й книга.
Напівжирний шрифт, навіть дуже відповідний до основного шрифту, взагалі не можна використовувати для набору титулу.
Рядки з прописних літер неодмінно мають бути набрані врозрядку і ретельно вирівняні.
Цифри в тексті титулу треба набирати словами, лише рік — арабськими цифрами.
Що менше кеглів на титулі, то краще. Лише у виняткових випадках слід застосовувати понад 3 кеглі, часом досить навіть двох.
Головні рядки можна виділити рядковими, а менш значущі рядки приглушити, набравши їх прописними.
Назву видавництва слід набирати меншим, у крайньому разі точно таким самим кеглем, що й ім’я автора.
Заголовок слід розташовувати у верхній третині, а зовсім не в оптичній середині титульної сторінки.
Текст звороту титулу слід розташовувати так, щоб він, де це можливо, припадав на групи або рядки титулу, за можливості не виходячи за їхні межі.
Заголовки і групи в титулах набирають без крапок.
Не можна ставити тире замість дефіса.
В одному й тому самому виданні лапки мають бути однакової форми.
Цифри приміток мають набиратися тією самою гарнітурою, що й основний текст.
Після надрядкової цифри або зірочки (*) ставити круглі дужки не слід ні в самому тексті, ні у виносках.
Перед виноскою треба ставити або пробіл, або суцільну лінійку без втяжки, яка має проходити через усю ширину набору.
Під заголовком, поставленим посередині, втяжка абзацу безглузда й негарна. Перший абзац має починатися без відступу.
Під заголовком, зміщеним ліворуч, втяжка необхідна.
Курсив використовують для виділення ключових виразів, капітеллю набирають імена — і в окремих випадках — назви населених пунктів.
Курсивом слід набирати назви книг, журналів, творів мистецтва, будівель, кораблів, які в цьому разі подаються без лапок, а також слова і фрази іноземними мовами.
Капітель завжди необхідно набирати злегка врозрядку.
Цитати набирають звичайним шрифтом, але беруть у лапки.
Зазвичай у лапки беруть рідко вживані й такі, що потребують пояснення, звороти.
Незагальновідомі власні імена, а також слова, вживані рідко, у переносному значенні або із застереженнями, можуть братися в лапки і набираються звичайним шрифтом, а не курсивом.
Якщо основним шрифтом є курсив, то для виділень використовують прямий шрифт.
Що більше в тексті кінцевих рядків або рядків різної довжини, тобто що строкатіша картина набору, то ширшими мають бути міжрядкові пробіли.
Довжина книжкового рядка має дорівнювати 9 см (20 цицеро).
У книзі немає потреби в додатковому пробілі між абзацами. Те саме й між окремими виносками.
Цифру виноски не можна приклеювати до слова. Необхідно ставити пробіл.
У тексті виноски цифри мають бути того самого кегля, що й увесь текст виноски.
Якщо в книзі лише одна виноска або на деяких сторінках трапляються поодинокі виноски, то цифра 1 виглядає дивно — треба ставити зірочку. Якщо на сторінці кілька виносок, то краще вибрати цифри.
Після кожної виноски слід ставити крапку.
Якщо кілька коротких виносок ідуть одна за одною, то їх треба розташувати в горизонтальній послідовності, розділивши пробілами.
Дуже довгі виноски треба розбивати, одну половину розміщувати на лівій шпальті, другу — на правій. Однак цього слід уникати.
Не рекомендується на кожній сторінці починати виноски з цифри 1. Краще давати наскрізну нумерацію по всій книзі або принаймні по розділах.
Винесення всіх виносок разом у кінець книги хоч і не є помилкою, але іноді ускладнює читання книги.
На кожній сторінці має бути стала кількість рядків — ознака добре зверстаної книги.
Ілюстрація і підпис до неї мають утворювати разом прямокутник, пропорції якого мають наближатися до золотого перетину.
Поперечні ілюстрації виглядають погано, їх слід уникати. Якщо вони переважають, то потрібно використовувати поперечний формат і набирати текст у два стовпці.
Внутрішнє поле має бути вдвічі вужчим за зовнішнє.
Високі довгі малюнки розміщують посередині шпальти.
Кожен друкований аркуш повинен мати на першій сторінці внизу, у площі набору, сигнатуру, що складається з порядкового номера аркуша і ключового слова. Ключовим словом, як правило, є прізвище автора.
Сигнатуру треба розміщувати ліворуч.
Сигнатуру набирають малим кеглем, з відступом на стільки пунктів, скільки прийнято для абзацних відступів.
Якщо колонцифра розташована внизу, то сигнатура має набиратися з нею на одній лінії.
Початок розділу має відбиватися широким білим простором від початкового рядка, привертати до себе увагу застосуванням буквиці або чимось іншим.
Невеликі ілюстрації мають розміщуватися так, щоб співвідношення між відстанями від верхнього і нижнього обрізу дорівнювало 1:2 або 3:5.
